2024-2025 н.р.

Сьогодні заклад освіти має дуже швидко пристосовуватися до індивідуальних потреб дітей та адаптувати свою діяльність до викликів, пов’язаних із безпекою, воєнним станом, вимушеним переміщенням громадян на безпечні території, руйнуваннями інфраструктури тощо. Що ж робить заклад освіти безбар'єрним та інклюзивним? Саме з метою запровадження безбар'єрності освітніх послуг і розвитку інклюзивного навчання у закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), вищої освіти, Міністерство освіти та науки України розробило методичніі рекомендації щодо надання вищезазначених послуг.

https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/92946/ 

7 червня 2024 року кабінет Міністрів УкраЇни схвалив Національну стратегію розвитку інклюзивного навчання на період до 2029 року

В рамках атестації педагогічних працівників вчитель-логопед Нікора Тетяна   Леонідівна на базі Центру професійного розвитку педагогічних працівників 18 лютого 2022  презентувала свою педагогічну діяльність та проводила семінар-практикум “Історії успіху дитини”

Тетяна Леонідівна вчитель-логопед Чорноморського економіко-правового ліцею № 1 і Малодолинського закладу загальної середньої освіти,  має 18 років педагогічного стажу роботи. Вважає головним сенсом своєї діяльності - створення ситуації успіху кожної дитини. Навіть разовий успіх впливає на психологічний стан дитини, різко покращує її  діяльність. В школі учні чекають душевної щедрості від вчителя, і ніхто не давав нам права позбавити  їх очікувань. Доброзичлива посмішка, інтонація, зауваження, що не викликають образи і неприйняття, підтримати невпевнених, нагородити кмітливих:

 - все це сприяє створенню позитивних емоцій під час уроку. Потрібно вести себе так, щоб дитина була впевнена, що вчитель ії поважає.

Ефективність роботи щодо створення на заняттях для усіх учнів «ситуації успіху» найбільше залежить від професійної компетенції учителя, його уміння використати нові досягнення педагогічної науки і практики, включити ці технології в систему освітньої діяльності. Учитель-логопед продуктивно використовує широкий спектр свого творчого арсеналу, що дозволяє в практичній роботі вирішувати педагогічні задачі .

Тетяна Леонідівна на високому рівні володіє методикою корекційно-розвиткової роботи з учнями, що мають особливі освітні потреби, постійно працює над поповненням свого педагогічного арсеналу  сучасними загальнонауковими знаннями з загальної та спеціальної педагогіки, психології. Творчо і вдумливо підходить до застосування інноваційних педагогічних технологій.  Веде постійний пошук педагогічних засобів, орієнтований на ефективне використання збережених систем і функцій організму дитини, системно працює над диференціальною діагностикою порушень пізнавальної сфери  та мовленнєвих порушень.

Тетяна Леонідівна довела, що для успішної реалізації логопедичного супроводу учнів позитивна мотивація навчальної діяльності  стає дієвим засобом, тільки коли вона:

- формується на всіх етапах освітньої діяльності;

- реалізується з урахуванням індивідуальних особливостей дітей, що знаходить    своє відображення в підборі індивідуальних прийомів і засобів для кожної дитини;

- формує у школярів - логопатів  позитивні емоції в діяльності.

    Вчитель розповіла ,як створення ситуації успіху спонукає дітей до подолання таких порушень, як проблематика вимови звука “Р”.Емоційне залучення дитини до коригувально-логопедичної роботи забезпечує ґрунтовність запам´ятовування. Для збереження мотивації та працездатності важливим є усвідомлення дитиною її успішності.

     На майстер класі були присутні логопеди всіх логопунктів м.Чорноморська та представники Чорноморської спеціальної школи.

Вчитель, як корекційний педагог.

Система підготовки педагогічних кадрів передбачає всебічне, поглиблене психолого-педагогічне вивчення особливостей кожної дитини, що дозволяє визначати індивідуалізовані засоби коригувального впливу на неї при наявності відхилень у розвитку. Як свідчать дані вітчизняних і закордонних досліджень, кількість таких дітей неухильно росте.

Всесвітня організація охорони здоров’я відмічає, що в останні десятиріччя частота народжуваності хворих дітей становить 10,8%, тобто, кожна десята дитина з’являється на світ із фізичними або розумовими вадами. За статистикою, в Україні налічується 135,4 тисяч дітей-інвалідів, або 120 осіб на кожні 10 тисяч дітей. Зауважимо, що кількість дітей, яких не визнали інвалідами, але які мають тимчасові або постійні порушення у фізичному або психічному розвитку та потребують спеціальних умов навчання та виховання, набагато більше. До їхнього числа віднесені діти з незначними порушеннями слуху, зору, мови, опорно-рухового апарату, поведінки, які поряд з дітьми, що мають обмежені можливості здоров'я, становлять численну групу дітей з особливими освітніми потребами.

З метою реалізації основних положень Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про збереження виживання, захист і розвиток дітей та Національних програм щодо соціально-педагогічної підтримки дітей з особливостями психофізичного розвитку та їхніх батьків, в Україні розпочато державний експеримент з навчання таких учнів у загальноосвітньому просторі. Він здійснюється у напрямку інклюзивного навчання, яке передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. За таких умов інклюзивна освіта відіграє ключову роль у соціальній адаптації та інтеграції осіб з обмеженими можливостями здоров'я.

Інклюзивне навчання висуває нові вимоги і до вчителя загальноосвітньої школи. Він повинен вміти визначати пріоритетні корекційні, навчальні, виховні завдання, напрями їх реалізації; розробити індивідуальний корекційно-компенсаторний план роботи для кожної дитини з урахуванням нозологій; адаптувати навчальні плани, програмний матеріал, методи, форми навчання та виховання до індивідуальних освітніх потреб дітей; орієнтуватись на соціальний досвід, пізнавальні можливості кожної дитини; розробити різноманітні прийоми та засоби для сприяння загальному розвитку дітей; створювати умови для соціальної адаптації дітей з особливостями психофізичного розвитку та здорових дітей, набуття ними соціальних навичок.